Майстер з нами

Художники Володимир Мельниченко та Ада Рибачук. Працювали в скульптурі, живописі, монументальному мистецтві, станковій та книжковій графіці; Ада Рибачук писала оповідання, нариси, статті. Жива легенда українських 60-их, геніальні бунтарі, знакові фігури неформального і неформатного мистецтва, майстри виживати і творити в екстримальних умовах. Вся творчість, як протистояння етнічному геноциду. Двоє непересічних людей, яких об’єднала доля і в творчості і в любові. Вона пішла, Він залишився. І до сьогодні, розповідаючи про своє життя, Володимир Володимирович говорить про себе здебільшого «Ми». – Я хотів піти з нею – каже він. – Та залишився, бо в мене є ще тут справи. Вони прожили разом 54 роки, з часів студентства, такі різні і такі схожі. За плечима: визнання і звинувачення у формалізмі лауреатами соціалізму, міцна дружба з відомими і впливомими та інтриги за спиною, пошук свободи і залізна запона. Вони працювали над творами в архітектурі, які здобули фахову оцінку як, чи не найкращі твори свого часу: Київський автовокзал, тоді ще «Палац школярів та юнацтва» на площі Слави, проекти «Древній Київ», «Київ Х століття»-підземний музей на Контрактовій площі, проект і зведення Стіни пам’яті на Байковому кладовищі, який волею невігласів, був залитий бетоном. І про який з таким болем говорить автор. Творчість потребує мужності, творчість В. Мельниченко і А. Рибачук вимагала від них бути велетнями духу і людяності. Все життя. Сьогодні цьому енергійному літньому чоловіку пишуть листи шамани і допомагають в роботі молоді талановиті художники, він в хорошій професійній формі та в доброму гуморі, пам’ятає усі визначні дати і дослівно цитує учасників давно минулих подій. Наразі, Володимир Володимирович Мельниченко координує реставрацію мозаїчних композицій КПДЮ. Майстер з нами.