ЯК ВИСЛОВИТИ НЕВИСЛОВЛЮВАНЕ?

Сьогодні, 21 березня ― ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ПОЕЗІЇ ― свято словесної чуттєвості й довершеного вміння кількома словами висловити невисловлюване.

Педагоги та вихованці інформаційно-творчого агентства «ЮН-ПРЕС» Київського Палацу дітей та юнацтва вітають усіх, хто творить поезію, любить і шанує!!!
Хай слова наповнюють і гармонізують вас. А поезія живе в усьому, що вас оточує.

Наші педагоги і гуртківці діляться з вами своїми поетичними перлинами.

***
Стежина степова, лани в житах стигніють,
Їм вітер шепче щось безмежне і легке.
Я босоніж біжу, нічого ще не вмію.
Попереду життя – бурхливе і стрімке.
Бабуся з поля йде, несе мені гостинець:
Від зайчика – хлібець, від білочки – горіх.
А ми навпередки…і небо синє-синє…
Ще сповідь не болить, дрімає перший гріх.
І в брід, через ставки, а батько жме лозину –
Бодай тобі, мала, всіляких віщих сил.
А я лечу з гори, я “кручена” дитина,
Мене підступний вік іще не спокусив!
З медунками й хвощем іду до хати тихо.
Я квіти принесла, і завмирає крок…
Я так люблю цей двір, цю стежку, ганок, стріху,
Я пригорнусь до них, коли настане срок.
Під грушкою, в тіньку я вже книжки читаю.
Захоплений дідусь віщує – буде толк!
Гортаю сторінки, та я іще не знаю,
Тернистий і цупкий цей домотканий шовк.
Як пахне сіном стіг, димок в саду чадує,
І медом манить час в дитинство золоте.
Й нічого на землі вже просто не існує,
Крім дому, де тебе матуся й досі жде!

Юлія Муленко,
вихованка ІТА «ЮН-ПРЕС», 2012 р.

***
ВЕСНЯНЕ
Зняли кожухи сиві явори,
Малі ставки з кожухів натопились.
Узлісся, балки, гори і яри
Весною аж запахли, засвітились.
Фіалками всміхнулася межа,
І перший спів розлився з небокраю…
У когось вперше зранена душа…
Комусь уперше сказано «кохаю»…

2004р.

***
Благословіть, УЧИТЕЛЮ, в дорогу.
Очистіть душу променем з-під вій,
Вгамуйте невимовну цю тривогу
Перед шляхом до цілей і до мрій.
Ваш голос милозвучний, золотавий
Серед ночей студентських чую я.
А в Вас вже осінь скошує отави,
І Ваше промовляє хтось ім’я…
Вже тільки зараз, втративши минуле,
Коли життя дало новий урок,
Я бачу, скільки сил в Вас почерпнули,
І скільки наробили помилок…
Багряне листя стелиться під ноги,
Стежинкою до школи поверну.
Благословіть, Учителю, в дорогу,
Й простіть за Вашу ранню сивину.

Юлія Скоробогач, керівник гуртків ІТА «ЮН-ПРЕС»