ФОТОПРОЄКТ «РЕТРОСПЕКТИВА 55+». 2 сезон. Випуск № 2

На афіші 1949 року є перша згадка про археологічну секцію. Невідомо, хто керував цією секцією, чи вона входила до складу історичної секції, чи було продовження у наступні роки… За спогадами колишньої співробітниці відділу Людмили Іванівни Михалко, ще в старому Палаці (зараз там Посольство Китайської народної республіки) працював гурток археології, який очолював тепер відомий на весь світ археолог – Борис Миколайович Мозолевський – автор знахідки знаменитої скіфської пекторалі. Він проводив археологічну сторінку на туристичних вечорах, створив першу невеличку археологічну експозицію, разом з дітьми збирав матеріали по топоніміці Київських місцевостей. Звільнення Б.М.Мозолевського є окремою, характерною для того часу, сторінкою. Виявляється, він був звільнений – за… політичну неблагонадійність. Він взяв участь у мітингу під час нелегального відкриття пам’ятника Лесі Українці у Маріїнському парку. Його було затримано міліцією, сповістили дирекцію Палацу, на той час це була велика провина – і він був одразу ж звільнений.

 

 

Перших два роки в новому Палаці гурток археології вели майбутні чоловік і жінка Гладких – Тамара Володимирівна та Михайло Іванович. До речі, це був перший запис у трудовій книжці Михайла Івановича. І це символічно, тому що в подальшому, вже професором Київського Національного університету ім. Т. Шевченка, він багато років був науковим керівником секції археології МАН, постійно опікувався нашим гуртком, а потім допомагав тим випускникам, які ставали студентами університету.

Наступним керівником гуртка юних археологів у КПДЮ був Владислав Миколайович Гладилін (завідувач музею археології НАНУ). Разом з дітьми він проводив археологічні розвідки в околицях Києва, відкрив декілька нових пам’ятників. возив дітей на розкопки у Закарпаття. Гурток працював на базі археологічного музею.

З початку 70-х років керівником гуртка у Палаці став Валерій Павлович Дудкін. З гуртком В.П. Дудкіна пов’язана дуже цікава сторінка. Він був автором пристрою, переробленого з звичайного металошукача, який реагував на обпечену глину і, завдяки цьому пристрою почалась епоха неінвазивного дослідження пам’яток археології. Разом зі своїми гуртківцями він протягом декількох років робив геомагнітну зйомку трипільських поселень-гігантів, які тепер всесвітньо відомі. Список його гуртківців, які працюють в археології – дуже великий.

У 1975 році паралельно з В.П. Дудкіним гурток археології почала вести Кухарська О.М. і веде його досі, тому про цей гурток ми розповімо у більш пізніх випусках.

В 70-80-х рр. працювали з дітьми Залізняк Леонід Львович (нині – доктор історичних наук, професор, колишній випускник гуртка Гладиліна В.М.), Сєров Олег Валентинович, потім Ліпавський Сергій Олександрович, пізніше – учень Л.Л.Залізняка – Дмитро Ступак. Гуртки об’єднувались для проведення спільних експедицій. Ліпавським С.О. була видана перша програма археологічного гуртка. На жаль, ніхто з них не затримався надовго.

Останні роки декілька випускників гуртка Кухарської О.М. пробували вести гурток (Кочових Олег, Палієнко Сергій, Болотнов Євген, Левченко Марина, Шатіло Людмила, Андрійович Марта), але, на жаль, гурток археології в Києві зараз один – Кухарської О.М.

***************
ФОТОПРОЄКТ «РЕТРОСПЕКТИВА 55+» — проєкт до ювілею відділу туризму та краєзнавства і Київського Палацу дітей та юнацтва з щотижневими випусками. Текст та фото: Олена Кухарська. Обробкою матеріалів займались: Маргарита Кузьменко, Роман Бутурлакін, Олександр Воронков та Віра Шульженко.