ПСИХОЛОГІЧНИЙ ДАЙДЖЕСТ ДЛЯ БАТЬКІВ. ЯК РОЗПІЗНАТИ ДИТЯЧУ ТРИВОЖНІСТЬ?

Тривожність – це індивідуальна психологічна особливість, яка полягає у підвищеній схильності людини відчувати занепокоєння у різноманітних життєвих ситуаціях, навіть стосовно незначних приводів.
Важливо не плутати це поняття із тривогою. Якщо тривога – це епізодичні стани занепокоєння, схвильованості дитини, то тривожність – це стійкий стан. Наприклад, трапляються ситуації, коли дитина відчуває схвилювання перед виступом на святі або відповіддю біля дошки, але ці переживання з’являються не завжди: іноді в таких самих випадках дитина залишається спокійною. Це – прояви тривоги. Якщо ж стан тривоги повторюється часто і в різноманітних ситуаціях (при відповіді біля дошки, у спілкуванні з незнайомцями тощо), то мова йде про тривожність.
Тривожність не пов’язана з якоюсь конкретною ситуацією і проявляється майже завжди. Цей стан супроводжує людину у будь-якому виді діяльності.
Коли людина боїться чогось конкретного, ми говоримо про страхи. Наприклад, страх темряви, страх висоти, страх замкненого простору. Кожній дитині притаманні певні страхи, але якщо їх дуже багато, можна говорити про прояви тривожності у характері дитини.
Більшість спеціалістів вважають, що основною причиною виникнення дитячої тривожності у дошкільному або молодшому шкільному віці є порушення дитячо-батьківських взаємин. Тривожність дитини багато в чому залежить від рівня тривожності людей, що її оточують, особливо якщо мова йде про батьків або педагогів. Тривожність дитини може підвищуватися у сім’ях, схильних до частих конфліктів, при авторитарному стилі виховання, у ситуаціях, коли батьки не задоволені своєю роботою, житловими умовами, матеріальним становищем тощо, а також за умов занадто високих або суперечливих батьківських вимог. Іноді організм дитини не витримує такої напруги, і тоді вона починає хворіти.
Наступного разу детальніше розповімо про те, як виявити тривожну дитину і запропонуємо опитувальник, що може стати в нагоді і батькам, і педагогам.
Джерело: «Шпаргалка для родителей» Монина Г. Б. ,
Лютова Е. К.
Фотоджерело: сайт Сёмаплюс.дети.