ПСИХОЛОГІЧНИЙ ДАЙДЖЕСТ ДЛЯ БАТЬКІВ. ДИТЯЧІ ФАНТАЗІЇ: ЯК ДО НИХ СТАВИТИСЯ?

Здатність до творчості проявляється у незмінних прагненнях фантазувати, щось вигадувати та шкодити, але деякі батьки занепокоєні з приводу дитячих фантазій: чи безпечні вони і чи не розвиваються при цьому у їхнього малюка якості брехуна? Тож, пропонуємо розібратися з цим питанням.
Навчитися відрізняти фантазію від реальності – одне з найскладніших завдань для маленької дитини. Фантазія – джерело творчої духовності людини. Коли ми дозволяємо дитині фантазувати, ми відходимо від стандартів мислення, поведінки, вираження емоцій. Фантазія допомагає усвідомити дії дитини і зрозуміти, що коїться в її душі. Різке та грубе втручання дорослих у світ фантазій принесе лише шкоду і малюку, і дорослим, викличе протестну поведінку, емоційні порушення.
Іноді у батьків викликають схвильованість агресивні фантазії дитини, хоча вони знають, що малюк і «мухи не образить». В таких випадках фантазії про перемогу або перевагу над кимось виступають механізмом психологічного захисту від переживань про невміння постояти за себе і допомагають «випустити» образи та агресію. Розуміння цього дає можливість дізнатися про конфлікти з образниками, звернути увагу на цю ситуацію і допомогти дитині розібратися зі своїми почуттями. Фантазія сприяє усвідомленню страхів та думок, які дитина приховує.
«Мені наснилося сьогодні, що тебе і тата вбили», – говорить 5-річна донька матері, а через декілька днів розповідає: «Сьогодні я малювала картинку і раптом подумала, що ви з татом потрапили в аварію і загинули». Коли подібна розповідь повторюється ще декілька разів, батьки можуть припустити, що дівчинка за щось гнівається на них і боїться напряму зіткнутися зі своїми агресивними почуттями. В такій ситуації фантазія стала безпечним «клапаном», через який виходять негативні відчуття, тривога, які дівчинка сама не може усвідомити. Батьки можуть зняти напругу, наприклад, у такий спосіб: “Нам іноді здається, що ти на щось ображаєшся і злишся, можливо, тому що ми багато уваги приділяємо твоїй маленькій сетричці». Якщо припущення батьків виявиться вірним, то негативні фантазії і страхи зникнуть, а батьки знайдуть шлях, як допомогти дитині у її переживаннях з приводу ревнощів до сестри.
Також фантазії можуть допомогти пережити період депривації (позбавлення чого-небудь). Наприклад, 6-тирічний хлопчик після переїзду з батьками в інший район, важко переживає розрив із друзями, сумує, зовсім не грає, сидить і дивиться у вікно. Батьки відчувають, як йому самотньо, віддають до нового дитячого садочку, знайомлять із новими сусідями, але хлопчик закривається ще більше. У такій ситуації дитину краще залишити у спокої. Фантазії на самоті допоможуть їй подолати проблеми, які здаються нерозв’язними і у дитини з’явиться надія на краще.
Для дитини, яка правильно розвивається, самотність – це час, коли вона може мріяти про щось своє, а це дуже важливо для духовного розвитку. Фантазія – необхідна умова звільнення від постійного контролю та втручання дорослих, а також це – один з найважливіших способів вчитися, як поводити себе у реальному світі, і найяскравіше це проявляється у дитячій рольовій грі. Ігрові фантазії готують дитину до травмуючих подій, допомагають напрацювати механізми психологічного захисту, подолати страхи та самостійно вирішити свої проблеми.
Дорогі батьки, радимо вам прислухатися до дитячих фантазій, адже іноді вони можуть бути сигналом для дорослих про дитячі проблеми.
Матеріал підготовлено за книгою «Развитие эмоционального мира детей» Н. Л. Кряжевой.
Фотоджерело: сайт 5psy.ru