ВРЯТУВАТИ ВІД ЗАБУТТЯ

Сьогодні юні журналісти, вихованці гуртків «ЮН-ПРЕС» Київського Палацу дітей та юнацтва відвідали першу в Києві школу, названу на честь її випускника – Володимира Кравчука, який у 2014 році віддав своє життя, захищаючи нашу Батьківщину.

Для його матері, Вікторії Миколаївни, звістка про те, що її син загинув, стала невимовно глибокою раною в серці, яка ніколи не загоїться…

«Він був звичайним учнем, веселим, компанійським, на уроці географії казав, що я всеодно буду генералом», – таким його пам’ятає заступник директора школи Світлана Вікторівна Борисенко.

Материнська любов безмежна, а втрата дитини, яка для матері найдорожчий скарб у світі – найстрашніша трагедія.

«Перші два роки після того, як Володимира не стало, були найважчими у моєму житті. Тільки мати, яка теж втратила сина, могла зрозуміти увесь мій біль. Я плакала, щодня. Ви знаєте, я вже усвідомила, що сталось, але не хотіла це приймати», – розповідає зі сльозами на очах Вікторія Миколаївна.

«Але згодом зрозуміла, що так жити не можна. Тому я вступила в громадську організацію і поїхала на Схід, допомагати нашим військовим.
Заради свого сина, я створила музей на території 275 школи, який увіковічнить його в нашій пам’яті».

Серед експонатів музею, на столі лежала одна річ, від якої кров стигла в жилах – шолом, у якому в останні хвилини свого життя був Володимир. На внутрішній стороні ще досі залишилась кров хлопця від поранення. Без сліз на це неможливо дивитися.

На згадку про візит «ЮН-ПРЕС» залишив запис у книжці цього музею та закарбував у своїй пам’яті мужнього Героя, захисника України, Володимира Кравчука.

Музей – це пам’ять. І наші Герої живуть до тих пір, доки про них пам’ятають.