Cheap Air Jordan Sale - Buy Cheap Jordans On www.jordangogo.comCheap Air Jordan Sale www.jordangogo.com,www.calcioxp.com

Чи існує в Україні гендерна рівність? | Київський Палац дітей та юнацтва

Чи існує в Україні гендерна рівність?

Друк

Юні журналісти ІТА «ЮН-ПРЕС» взяли участь у старті Всеукраїнської акції «16 днів проти гендерного насильства». В колонній залі КМДА зібралося понад дві сотні старшокласників столиці, які спробували разом знайти способи боротьби з гендерним насильством.

Щорічна акція «16 днів проти гендерного насильства» ініційована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства 1991 року. Україна приєдналася до цієї кампанії у 2000 році. Дати 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством по відношенню до жінок та 10 грудня – Міжнародний день прав людини, вибрані не випадково. Кожна з дат означена фактами й аргументами стосовно того, що будь-які форми насильства насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.
Однією з кричущих проблем людства є гендерне насильство, яке світовим суспільством визнано однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини.Насильство не обмежується певною культурою, країною, віросповіданням. Основним чинником гендерного насильства є дискримінація жінок, нерівність у суспільстві. Насильство має багато різних вимірів. Тому воно може проявлятися у фізичних діях або в погрозах фізичної розправи.
Цього року широке коло громадських організацій вирішили об'єднати зусилля для протидії всім формам дискримінації та насильства, щоб привернути увагу влади і суспільства до проблем прискорення ратифікації Стамбульської конвенції про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству .
Головна мета акції - привернути увагу до становища і ролі жінок та дітей у сьогоденній Україні. Організаторами заходу виступили: Київська міська державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім’ї, Київський міський центр сім’ї «Родинний дім», Національна Рада Жінок України, ГО Київська Школа Рівних Можливостей, ГО «Федерація жінок за мир у всьому світі».
Учасники та учасниці обговорили важливі питання участі жінок у прийнятті рішень в різних сферах життя суспільства, важливість чути голос дітей-тих, хто найбільше страждає від різних форм насильства. В цьому їм допомогли залучені експерти, фахівці, які працювали з молоддю в секціях: «Жінки в політиці», «Жінки - громадські діячки», «Жінки в поліції», «Жінки в медицині», «Жінки – волонтерки», «Жінки – військові», «Жінки-миротворці". Ці секції прагнули відповісти на актуальні питання: «Вчитель – чоловіча професія?»,«Жінки кращі в політиці, ніж чоловіки?», «Чи є жінці місце на фронті?» тощо.
Досить цікавими й актуальними були дві вистави творчого колективу Школи Рівних Можливостей Гендерного інтерактивного театру «Хочемо жити без війни» та «Людина не товар», які відтворили в постановці прагнення дітей.
Про жінкок–політиків розповідає Наталія Маслова, депутат Київської міської ради: «Зараз у Київраді представлено 17 % жінок-депутаток. Трохи прикро й несправедливо, що у нас дуже мало жінок політиків. Ті 12 % , що зараз є в Верховній Раді, створили міжфракційне об’єднання "Рівні можливості», чиї дії спрямовані на забезпечення гендерного балансу і дотримання рівних прав для чоловіків і жінок. По-перше, вони вже добилися того, що з переліку професій дуже багато тих, які раніше для жінок були забороненими. По-друге, за допомогою їх зусиль було прийнято закон про 30% однієї статі у виборчих списках. Зараз члени цього об’єднання лобіюють закон про 40% у виборчих списках до Верховної Ради, тобто, в кожній п'ятірці депутатів має бути як мінімум дві жінки».
- Є світові тенденції, які показують, що від кількості жінок в політиці залежить індекс щастя, тому що чоловіки більше уваги спрямовуються на фінанси і інфраструктуру, - долучається до розмови депутат Київради Юлія Ярмоленко, - Жінка ж приділяє увагу соціально-гуманітарним напрямкам, таким як освіта, культура. Лише та країна може розвиватися, в якій буде рівна представленість чоловіків і жінки в законодавчій владі. Жінка гармонізує соціально-гуманітарний напрям та фінанси, інфраструктуру,якими займаються здебільшого чоловіки. Таким чином створюється баланс в суспільстві. Жінок в політиці має бути більше, або охопити інтереси всього суспільства».
Лише діючи разом, ми зможемо збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства, які існують в українському суспільстві та розбудуємо гендерно-рівну країну, вільну від насильства.
Полковник ЗСУ, Третій Секретар Оборонної Секції Місії України при НАТО, перша жінка-миротворець в Україні Валерія Парада розповідає про роль жінки в Збройних силах: «99 % українських жінок не бояться їхати на фронті та виконувати свої бойові завдання. Вони не бояться полишати сім'ю і дітей, їхати в миротворчі місії. Інша справа - як чоловіки до цього ставляться. Ми іноді сваримося у своїх кабінетах, але на передовій - відчуття товариськості та взаємної підтримки між чоловіками і жінками, допомоги один одному…. Ніхто ні на кого не кричить. Всі тихо, спокійно розмовляють. Намагаються зробити все, щоб один одного не дратувати, адже від цього залежить злагодженість у підрозділі і те, як швидко ви буде реагувати на ситуацію .Ми виконуємо завдання нарівні з чоловіками і просуваємося по службі також. Але це, можливо, робиться трохи повільніше. Жінка в армії взагалі тепер має право служити на багатьох посадах: командирських, технічних, які раніше жінки ніколи не обіймали. Ці посади, я вірю, дадуть можливість жінці більше розкрити свої можливості, реалізовувати себе і допомагати захищати Батьківщину. Я пройшла шлях від молодшого лейтинанта до підполковника.
— Чи складним був це шлях для вас, як жінки?
— Як для жінки – ні. Мене підтримували. Що би зараз не казали про гендерні проблеми, я слухала всіх ораторів і згадувала, що не тільки в мене однієї, а й у інших жінок, з якими спілкуюся, так само були мудрі командири, мудрі начальники, які жінок просувають. Тільки не завжди складається так все гладко. Жінки, як правило, на відміну від чоловіків, ще мають купу обов’язків вдома, і мають все це встигати, і мають займатися дітьми.
У мене була унікальна ситуація. Моя мама сказала: займайся собою і кар’єрою, а я буду виховувати твою дочку. Я не думаю, що іншим жінкам, дівчатам так само пощастило. Мама виховала мою дочку, виростила і вивчила. І моя дочка тепер також офіцер, старший лейтенант – вона служить у Збройних силах.
— Які сьогодні, на вашу думку, є перешкоди, щоб жінки частіше отримували звання?
— Ніщо не зважає. Тільки жінкам в армії треба докладати більше зусиль і докладати їх щодня. У деякій мірі іноді доведеться навіть забувати про сім’ю. Якщо балансувати між сім’єю і армією, далеко не завжди можна чогось досягти. Але, можливо і таке. Підтримка сім’ї, підтримка командирів і начальників – запорука успіху. Також важлива безкінечна робота над собою. І так щодня: без вихідних, без свят. Ще треба знайти ту половинку, яка дозволить робити армійську кар’єру.
- Чоловіки доволі ревниво ставляться іноді до питань рівності жінки саме в армії.
Але ми доказуємо їм те, що ми не суперники, а товариші, колеги, ми на рівних виконуємо спільно завдання. Ми спільно працюємо у штабах, ми спільно виконуємо завдання в полі у підрозділах. Ми товариші. І якщо ми кращі – вони мають нас підтримувати у просуванні по службі. Не заздрити, а підтримувати. Сьогодні я бачу, що в більшості випадків так і є. Я бачу, що дівчата ідуть не тільки задля військової романтики, і не для того, щоб ними хтось захоплювався. Вони йдуть за покликом душі. І я дуже сподіваюся, що вони залишаться надовго. Ось цей перший романтичний поклик, відчуття, військова форма, військова техніка, близькість фронт – усе воно з часом проходить. Ти до цього звикаєш. І тоді потрібно самій шукати свій шлях в армії. Зорієнтуватися, чи ти хочеш бути командиром, чи відчуваєш, що ти штабний офіцер і краще будеш відпрацьовувати документи і щось створювати для армії. Наприклад, систему забезпечення, систему бойової підготовки, систему військового навчання, систему військової освіти. Я ще помітила, що в армії успішно роблять кар’єру жінки, які мають педагогічну освіту. Тим більше, що змінюються виклики і загрози, змінюються ситуації, пріоритети. Колись були операції миротворчі, з підтримання миру, а зараз це операції зі стабілізації, з примушення до миру. Захист Батьківщини – це не чоловіча, або жіноча справа. Це справа громадянина. Це свідчить про те, що в Україні правильне суспільство, правильна молодь, і що усі ми маємо правильні відчуття по відношенню до своєї Батьківщини. Лише завдяки армії я мала змогу бачити світ і спілкуватися, і знаходитися всередині військових колективів у інших країнах. Я маю на увазі присвяченість своїй професії, рівень бойової підготовки. Хочеться, щоб скоріше закінчилася війна і наступив мир. Але коли наступить мир, щоби керівництво держави і суспільство не забуло про армію, як це було, не вважало, що армія для країни – це, перш за все, фінансовий тягар.
Валерія Парада проходила службу, зокрема, у штабі Тимчасових сил ООН у Південному Лівані, у складі 81-ї тактичної групи Збройних Сил України Багатонаціональних сил у Республіці Ірак та у штабі сил КФОР. 
Подія привернула увагу до становища і ролі жінок та дітей у сьогоденні Україні, також активізували спільні дії органів державної влади, громадських організацій, соціальних інститутів.
Кухаренко Людмила

Comments:

kmda baner2

 

kmda baner2 (1)

 

monu